Логотип Черкасского Юридического Бюро



МЫ БУДЕМ ЖИТЬ ТЕПЕРЬ ПО-НОВОМУ

У газеті "Голос України" 17 березня 2018 року було офіційно оприлюднено Закон України "№ 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Нещодавно, а саме 17 червня 2018 року, він набрав законної сили, крім частини другої статті 23 Закону, якою передбачений перехід частки товариства до спадкоємця, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.

Загалом, законодавство що стосується діяльності товариств з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю вже давно потребувало змін, так як не відповідало сучасним умовам господарювання в країні. 

Одним із нововведень є корпоративний договір та безвідклична довіреність, що перше згадуються саме в новому Законі. Колективний договір регулює відносини, що виникають між учасниками товариств при реалізації своїх прав та повноважень, або утримання від їх реалізації. Щодо безвідкличної довіреності, то її метою являється забезпечення виконання або виконання зобов’язання учасниками товариства як сторін корпоративного договору. Відповідно до положень статті 9 Закону, довіритель може зазначити у довіреності, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника або може бути скасована лише у тих випадках, які чітко визначені у самій довіреності. Важливим також є положення щодо договору про створення товариства, метою якого є встановлення порядоку заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови, який покликаний забезпечувати виконання учасниками-засновниками всіх тих домовленостей, про які погодились між собою до моменту створення товариства та його державній реєстрації.

Закон також вніс зміни до правового статусу учасників товариства. Так, було звужено коло обов’язків учасників товариств. Законодавець відносить до них дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів, при цьому вони можуть мати обов’язки, встановлені законом і статутом товариства. В свою чергу ст. 117 Цивільного кодексу України до вище наведених обов’язків також відносить обов’язок виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчим документом, та не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Рішення законодавця щодо розмежування обов’язків учасників товариства між двома нормативно-правовими актами є досить спірним, так як сама мета нового Закону полягала перш за все в тому, щоб систематизувати та деталізувати положення стосовно ТОВ/ТДВ, але при цьому ми можемо побачити явну прогалину, тому це може викликати майбутні проблеми із зловживанням учасниками товариств своїх повноважень. Важливим нововведенням Закону є також відсутність обмеження щодо кількості учасників.

Нововведенням також можна вважати частину 2 статті 23 Закону, якою передбачено можливість виключення із складу товариства померлого учасника-фізичну особу або припиненого учасника-юридичну особу. Звісно, можливо автори закону цією нормою хотіли наголосити на переході частки померлого/припиненого учасника до його спадкоємця/правонаступника без згоди учасників товариства, але викликає питання частина друга цієї статті. Цивільна правоздатність фізичної та юридичної особи припиняється з моменту смерті/припинення, в тому числі припиняється і її статус як учасника товариства, тому говорити про виключення учасника з товариства є не зовсім коректним. Можливо саме виклад цього положення потребує трішки іншого формулювання, але поки що ми працюємо з тим, що маємо. Було також розроблено новий алгоритм виходу учасника із товариства. Таким чином, якщо його частка у статутному капіталі товариства становить менше 50 %, учасник може вийти в будь-який час без згоди інших учасників. В разі якщо його частка у статутному капіталі товариства становить 50% і більше, учасник може вийти з товариства за згодою інших учасників. Тобто, фактично право на вихід учасника з часткою 50 % і більше відсутнє, так як учасники з меншою часткою не дадуть згоди на його вихід з товариства, а останній в свою чергу може заблокувати діяльність товариства та ввести певні санкції щодо тих, хто не дав такої згоди, так як саме він в більшості випадків здійснює контроль над товариством та його виконавчим органом.

Змін також зазнав і статут товариства. Зменшились вимоги щодо змісту статуту, в якому обов’язково повинні бути лише відомості про повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їх компетенція та порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього. Так, відтепер непотрібно вносити відомості щодо учасників товариства, розмір їх часток, що може негативно вплинути на діяльність самого товариства у зв’язку з виникненням ризиків неправомірної зміни учасників товариства. Не менш важливим є положення про те, що товариства зобов’язані при привести свої статути у відповідність до Закону протягом року з моменту його опублікування. Статути, що не відповідають положенням Закону вважаються чинними лише в тій частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності Законом. Товариства звільняються від сплати адміністративного збору за реєстрацію змін в статуті у зв’язку з приведенням його у відповідність із Законом.

Також був змінений порядок скликання загальних зборів. Було передбачено можливість скликання загальних зборів учасників з ініціативи виконавчого органу товариства, на вимогу наглядової ради та на вимогу учасника або учасників, що володіють в сукупністю 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Автори Закону передбачили можливість визначення статутом відмінного від встановленого Законом строку та способу повідомлення учасників товариства про скликання зборів. Встановлене право виконавчого органу товариства на відмову в скликанні загальних зборів на вимогу учасників товариства та покладення витрат на скликання і проведення зборів на учасника (учасників), який ініціював проведення загальних зборів.

Загалом, Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» містить і інші нововведення, крім тих, що наведені в цій статті, але ці ми вважаємо найголовнішими. Головною метою цієї статті є не тільки ознайомлення з новелами нового Закону, але і певний заклик до учасників товариств. Аналізуючи цей закон було зроблено висновок, що він далеко не ідеальний. Багато положень суперечать вже існуючим в інших нормативно-правових актах. Так, наприклад, викликають певні питання норми стосовно корпоративного договору, а саме визнання його нікчемним. Умови такого визнання не вказані чітко і взагалі викликають багато запитань. Розподіл прав та обов’язків між учасниками також викликає питання, так як перелічені в Законі права не співвідносяться з тими ж правами учасників господарських товариств, що перелічені в Цивільному кодексі України. Заклик полягає в залученні товариствами кваліфікованих адвокатів, які зможуть надати належний правовий супровід підприємству у зв’язку з цими нововведеннями. На даний час це надзвичайно важливо, так як правова невизначеність, яку привніс новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», з всіма його прогалинами та колізіями, може надзвичайно негативно вплинути на діяльність товариств. Тому товариства повинні залучати до розробки та зміни своїх установчих документів адвокатів, які зможуть належним чином розтлумачити нові положення, надати належну професійну юридичну допомогу, адже будь-яка недосконалість в статуті може призвести не тільки до блокування діяльності товариства, але і до більш тяжких наслідків.

 

‹‹ вернуться назад

г. Черкассы
ул. Героев Сталинграда,22А
2 этаж, офис 209
тел.: /0472/ 56-09-10
e-mal: ch_lawoffice@ukr.net
© 2009 "Черкасское юридическое бюро"